21-річний Мальок з Аккермана ночами керує безпілотником у складі екіпажу 808-ї Дністровської окремої бригади підтримки. Ще рік тому, у 20 років, він зробив паспорт і готувався виїхати за кордон, де живуть сестра та інші родичі, але підписав контракт і пішов служити.
Як склалася служба
- Рішення далося не одразу: він обдумував ризики, говорив із близькими; друзі та рідні намагалися відмовити.
- Підготовка почалася з техніки, режимів роботи безпілотників і протидії радіоелектронній боротьбі, потім була практика з інструктором.
- Мальок — наймолодший в екіпажі; разом із ним працюють сапер, штурман і командир.
- Завдання екіпажу — дистанційне мінування.
- Роботі можуть заважати РЕБ, очікування через ситуацію на місці; трапляється, що безпілотники втрачають.
«Я хотів їхати за кордон, зробив паспорт. У мене там сестра та інші родичі. Але я вирішив не їхати, а стати пілотом»
Про перший рік служби каже: «Я думав, що буде гірше. Ну, а так виявилося, що все нормально». Результат роботи екіпажу він називає частиною щоденної військової справи, до якої довелося звикнути. За власними словами, за рік майже не змінився, але саме у війську зрозумів, чим хоче займатися.
«Я себе тут знайшов. Мені подобається те, що я роблю. Спочатку, звісно, не знав, як воно буде, думав про різне. А зараз уже звик, розумію свою роботу і знаю, що хочу далі»
Нинішній контракт згодом завершиться. Після цього Мальок хоче відпочити, а потім повернутися до служби.
